Місце, яке можна назвати домом
Лицарі Колумба вважають турботу про найбільш уразливих категоріях суспільства, життєво важливою частиною своєї місії. Дотримуючись цього бачення, Орден співпрацює з міжнародною католицькою благодійною організацією «Карітас», щоб забезпечити домівку для прийомних сімей у монастирі в Раві-Руській, місті на заході України.
Францисканський монастир 14-го століття, відремонтований Львівською архидієцезією за підтримки Українського фонду солідарності Ордену, почав надавати притулок для переміщених осіб одразу після російського вторгнення 24 лютого 2022 року. Найвищій Лицар Патрік Келлі, відвідав це місце у квітні 2022 року, проводячи час з тамтешнім біженцям і передаючи пакети з гуманітарною допомогою від Лицарів у Польщі.
Зараз у монастирі живуть три прийомні сім’ї, в яких виховується 36 дітей, є місце для ще більше. Кожна сім’я має власні житлові приміщення, обладнані окремою кухнею, вітальнею та кількома спальнями та ванними кімнатами. Перший поверх заповнений комфортними загальними приміщеннями, де спільнота проводить різноманітні заходи, а підвал, який перетворили на клуб, є затишною кімнатою, повною іграшок та ігор, таких як настільний теніс або футбол. Ззовні брукована дорога встелена лавками, кущами та грядками. Навколо новозаасфальтованої території лежать дитячі велосипеди.
Тетяна, мати семи прийомних дітей, приїхала до Рави-Руської з Василівки Запорізької області на південному сході України. Василівка була захоплена російською армією в перші дні війни і з тих пір знаходиться під окупацією. Не маючи заощаджень і не маючи куди йти, жінці було важко знайти безпечне місце для всієї її родини. Але після того, як вона натрапила на будинок прийомних сімей “Карітас”, ситуація Тетяни нарешті змінилася.
«У нас тут гарне життя. З моменту переїзду ми більше не хвилюємося, що буде завтра. У нас є їжа, і живемо в комфортних і затишних умовах, і діти ходять до школи, і у нас є медичне обслуговування — все подбали», – розповіла Тетяна.
«Діти відчули нове відчуття безпеки та товариства після переїзду. Я знайшла тут багато нових друзів. Це чудово, що завжди є люди, з якими можна потуситися», – сказала 15-річна Анна.
Перебої з електроенергією, які були звичним явищем після вторгнення, не завадили почуттю спільності.
«Коли вимкнеться світло, ми можемо піти до інших сімей, щоб пограти разом або просто поговорити», — сказала Анна.
Громада також прагне створити середовище, яке заохочує духовний розвиток. Для Тетяни та її сім’ї віра має величезне значення.
«Я виховую своїх дітей, ведучи їх до Бога з любов’ю. З самого раннього віку вони були занурені в Слово Боже та сформовані його цінностями. Тепер мої діти ростуть у своїй вірі та беруть ініціативу, щоб жити своєю вірою самостійно. Бачачи, як мої діти формують віру їхні власні приносять мені велику радість», – сказала вона.
«Оскільки обстріли з боку Росії призвели до знищення будинків по всій Україні, багато сімей залишилися без того затишку, який може принести домівка. Однак у Раві-Руській сім’ї знаходять не тільки тимчасовий притулок», – пояснив отець Андрій Пеканець, який опікується проектом.
Слово дім в українській мові походить від латинського слова domus. Великими літерами над вхідними дверима будівлі написано абревіатуру «DOM», що є пережитком часів монастиря.
«DOM розшифровується як Deo Optimus Maximus. Але тепер додано нове значення: дім», — сказав отець Андрій.
Автор: Пітер Гедікс (Краків, Польща)
Переклад: Павло Зінченко (Київ, Україна)
Посилання на оригінал: A Place to Call Home