Лицарі ризикують життям, несучи службу в зоні пост-окупаційного конфлікту на сході України.

Отець Ігор Макар, український греко-католицький священик, їхав через Херсонську область на сході України, щоб відслужити Божественну Літургію на свято Хрещення Господнього на початку січня, коли його автомобіль був атакований безпілотником. Осколки від вибуху не тільки пробили машину, пробивши три шини і вибивши вікна, але й застрягли в одній з ніг священика, спричинивши серйозну рану, яка призвела до операції.

Подібні обстріли є надто частим явищем у Херсоні та по всій Україні, каже отець Макар, адміністратор парафії Різдва Пресвятої Богородиці у Зміївці Херсонської області та капелан в/ч 18244 ім. Любомира Гузара у Зеленівці. «Якщо ми подивимося на ситуацію в Херсоні в минулому році в порівнянні з цим роком, то ситуація погіршилася – більше ворожих безпілотників, більше обстрілів, більше смертей, поранень і руйнувань», – додав він.

І все ж, незважаючи на небезпеку, отець Макар та брати-лицарі продовжують ризикувати своїм життям, щоб приносити гуманітарну та духовну допомогу людям у зонах конфлікту. Війна також стимулювала зростання парафіяльного життя, зокрема через 39 рад Лицарів Колумба, заснованих по всій Україні з 2022 року.

Під час російської окупації в Зеленівці з лютого по листопад 2022 року група чоловіків об’єдналася, щоб підтримати відчайдушні потреби тих, хто залишився в цьому районі – переважно літніх людей та людей з інвалідністю.

Під час російської окупації в Зеленівці з лютого по листопад 2022 року група чоловіків об’єдналася, щоб підтримати відчайдушні потреби тих, хто залишився в цьому районі – переважно літніх людей та людей з інвалідністю. «Коли вантажівки з гуманітарною допомогою з-за кордону почали прибувати і від’їжджати одна за одною, ми закликали чоловіків допомогти розвантажувати вантажі для тих, хто цього потребує, – розповідає він. Коли прибув благодійний конвой Лицарів Колумба з емблемою Ордену, чоловіки зацікавилися можливістю стати лицарями».

Спочатку чоловіки об’єдналися у Херсонський осередок при Парафії, а коли умови покращилися після деокупації, утворили Раду №18244 ім. Любомира Гузара. За словами отця Макара, саме бажання служити спонукало чоловіків приєднатися до Ордену і працювати разом на благо громади.

РЯТІВНА КУХНЯ

Хоча багато людей втекли з Зеленівки під час окупації 2022 року, ті, хто був прикутий до ліжка або мав інвалідність, залишилися там. Через закриття поштових відділень люди не могли отримати пенсії, а більшість продуктів були занадто дорогими, що ускладнювало пошук їжі та інших необхідних речей, пояснив отець Макар.

Це спонукало отця Макара відкрити благодійну безкоштовну кухню, якою керували парафіянка Євдокія Кеча, її донька Анастасія Федчук та їхні чоловіки, Григорій Кеча та Олександр Борисовський, обидва члени Ради 18244.

За підтримки Українського фонду солідарністі та різних приватних жертводавців, кухня нагодувала маломобільних людей, які не могли самі знайти собі їжу. Владика Михайло Бубній, екзарх Одеський та державний капелан Українського греко-католицького лицарства, пожертвував кошти, отримані від Найвищої Ради, на продукти харчування для приготування їжі.

Отець Макар надсилав пожертви родині Кеча, а Євдокія з донькою щодня прокидалися о 2-й годині ночі, щоб приготувати їжу вдома. Незважаючи на ризик бути заарештованими, сім’я двічі на тиждень розвозила гарячі обіди для понад 30 мешканців Зеленівки.

«Ми годували їх цілих два роки», – розповідає Євдокія. «Нам розповідали, що російські солдати запитували, чому наша машина так сильно пахне. У російських військових з’явилися підозри, тому ми почали їздити об’їзними дорогами, щоб дістатися до людей, які потребували їжі».

Сьогодні мешканці Зеленівки все ще живуть під постійною загрозою. «Буквально два дні тому, коли прилетіла ракета, мої онуки як підстрелені злетіли з другого поверху. Весь будинок здригнувся», – згадує Євдокія.

Коли наприкінці 2022 року відбулася деокупація, новостворена Рада 18244 взяла на себе завдання постачати їжу для кухні. Хоча кухня припинила свою діяльність у 2024 році, вона все ще постачає хліб раз на тиждень.

«Ми допомагаємо, чим можемо», – додала Євдокія. «Ми просто хочемо дожити до перемоги. Це все, про що ми просимо».

КИДАЮЧИ ВИКЛИК ЗАГРОЗАМ, ЩОБ ДАРУВАТИ НАДІЮ

З 2022 року Рада 18244 продовжує докладати зусиль для доставки гуманітарної допомоги та організації гуманітарних рейсів.

Навіть коли над головою літають ворожі безпілотники, Лицарі змогли скоординувати невеликі групи, щоб безпечно роздати продуктові набори та одяг тим, хто цього найбільше потребує, і доставити допомогу до лікарень. Припаси закуповуються за кошти Українського фонду солідарності і готуються лицарями з рад у Західній Україні.

«Лицарі, які залишилися, завжди були готові до волонтерства – розвантажувати, перевантажувати, доставляти, пакувати, допомагати біля церкви», – розповів отець Макар.

Лицарі також допомагають організовувати притулки від стихійних лих та інші безпечні місця (так звані «Центри Милосердя»), які забезпечують теплом, водою, електрикою, мобільним зв’язком тощо.

«Ми дуже швидко створили Центри Милосердя», – розповідає отець Макар. «Підрядники боялися через обстріли, але Лицарі доклали багато зусиль, щоб її зберегти. Вони все розібрали, самі заклали фундамент і побудували його як слід, щоб Центр міг надійно служити».

Рада 18244 також підтримує медичний персонал, надаючи ліки та гігієнічні набори як пацієнтам, так і лікарям, які працюють у небезпечних умовах. В умовах, коли лікарні часто піддаються обстрілам, вибір медичного персоналу залишитися – і зусилля з надання допомоги – є нічим іншим, як героїзмом.

«Дістатися на роботу – це вже великий виклик, оскільки атаки безпілотників дуже часті», – каже отець Макар. «Вчора машина швидкої допомоги їхала на виклик, і в неї влучив безпілотник. Машина загорілася, фельдшер і водій отримали поранення».

Олександр Борисовський – один з Лицарів, який продовжує доставляти допомогу в лікарню, незважаючи на постійну загрозу небезпеки.

«Їм потрібна допомога – і якщо ніхто нічого не зробить, вони залишаться ні з чим», – сказав Борисовський.

Люди в Україні потребують не лише моральної підтримки, сказав отець Макар. Їм також потрібна моральна підтримка, надія і віра – щоб вони знали, що комусь не байдуже, і що вони не самотні.

«Це нагадує нам, що ми вистоїмо в цій боротьбі, що Бог не залишив нас, і що Він діє через інших», – додав отець Макар. «Лицарі є життєво важливою опорою для підтримки народу і миру в нашій країні».

____________________

Автори: СОЛОМІЯ КАРПІВ (Львів, Україна) та ЯРОСЛАВ ГЕРМАН (Краков, Польща).
Переклад з англійської: АРТЕМ МІНЬКО (Київ, Україна)
Посилання на оригінал: