Меморіал загиблих Лицарів Колумба

Ми зберігаємо пам'ять про Героїв. Оберіть мову / Select language : Preserving the memory of Heroes. Select language / Оберіть мову :
6 грудня, 2024
"Блаженні мертві, що в Господі вмирають віднині. Так! - говорить Дух, - нехай відпочинуть від трудів своїх бо діла їхні слідують за ними."Одкровення 14:13
December 6, 2024
"Blessed are the dead who from now on die in the Lord.” “Yes,” says the Spirit, “they will rest from their labors, for their deeds follow them."Revelation 14:13
Олексій Вальчук

Олексій Вальчук

1985 — 2024 (39 років)
Загинув 6 грудня 2024 року під час виконання бойового завдання в Покровському районі, Донецької області внаслідок атаки ворожого дрона.

Рада Лицарів Колумба

# 16417, м. Хмельницький

Вступ в Орден

3 червня, 2016

Історія життя

Олексій Вальчук народився 19 травня 1985 року і був людиною великої праці та ще більшого серця. Уродженець Хмельницького, він завжди вчився відповідальності, що згодом проявилося в усіх сферах його життя: від військової служби до виховання дітей та захисту Батьківщини.

Військовий досвід Олексій здобув ще під час строкової служби в Севастополі, де мав честь служити у роті почесної варти та отримав звання старшого матроса. Повернувшись до цивільного життя, він присвятив себе будівництву та праці на інноваційному терміналі “Нової Пошти”. Проте головним досягненням Олексія була його сім’я - він був коханим чоловіком і люблячим батьком чотирьох дітей: трьох доньок та сина.

Духовним орієнтиром для Олексія стало служіння ближньому: 3 червня 2016 року він вступив до Ордену Лицарів Колумба, поділяючи цінності ордену.

У січні 2024 року, відчуваючи обов’язок перед країною, Олексій добровольцем мобілізувався до лав Збройних Сил України. У складі 151-ї окремої механізованої бригади старший солдат Вальчук став майстром відділення ударних безпілотних авіаційних комплексів. Він опанував одну з найскладніших сучасних військових професій, захищаючи побратимів з неба. Життя Олексія обірвалося 6 грудня 2024 року на Донеччині, поблизу населеного пункту Улакли в Донецькій області. Воїн загинув під час виконання бойового завдання внаслідок атаки ворожого дрона. Йому назавжди залишиться 39 років.

За видатні заслуги перед українським народом та рідним містом Олексій Вальчук був посмертно удостоєний звання “Почесний громадянин Хмельницької міської територіальної громади”. Похований Герой на Алеї Слави у мікрорайоні Ракове.

Він залишився в пам’яті як людина, що понад усе любила життя, свою велику родину та Україну. Його жертовність є прикладом справжнього батьківського та громадянського подвигу.

Oleksii Valchuk

1985 — 2024 (39 years)
He was killed in action on December 6, 2024, in Pokrovsk district, Donetsk region, as a result of an enemy drone strike.

Knight of Columbus Council

# 16417, Khmelnytskyi

Joined the Order

June 3, 2016

Life story

Oleksiy Valchuk was born on May 19, 1985, and was a man of great diligence and an even greater heart. A native of Khmelnytskyi, he always cultivated a strong sense of responsibility, which later manifested in all areas of his life: from his military service to raising his children and defending his homeland.

Oleksiy gained his military experience during his conscript service in Sevastopol, where he had the honor of serving in the honor guard company and earned the rank of Senior Seaman. Returning to civilian life, he dedicated himself to construction and worked at an innovative "Nova Poshta" terminal. However, Oleksiy's greatest achievement was his family—he was a beloved husband and a loving father to four children: three daughters and a son.

Serving his neighbor became a spiritual compass for Oleksiy: on June 3, 2016, he joined the Knights of Columbus, fully embracing the order's values.

In January 2024, feeling a profound duty to his country, Oleksiy volunteered to mobilize into the ranks of the Armed Forces of Ukraine. As part of the 151st Separate Mechanized Brigade, Senior Soldier Valchuk became a squad master for strike unmanned aerial systems. He mastered one of the most complex modern military professions, protecting his brothers-in-arms from the sky. Oleksiy's life was cut short on December 6, 2024, near the settlement of Ulakly in the Donetsk region. The warrior was killed during a combat mission as a result of an enemy drone attack. He will forever be 39 years old.

For his outstanding service to the Ukrainian people and his hometown, Oleksiy Valchuk was posthumously awarded the title of "Honorary Citizen of the Khmelnytskyi City Territorial Community." The Hero was laid to rest at the Alley of Glory in the Rakove neighborhood.

He is remembered as a man who, above all else, loved life, his large family, and Ukraine. His sacrifice stands as a profound example of true paternal and civic heroism.

30 травня, 2022
"Радуйтеся з тими, що радуються; плачте з тими, що плачуть."Римлян 12:15
May 30, 2022
"Rejoice with those who rejoice, weep with those who weep."Romans 12:15
Олег Воробйов

Олег Воробйов

1977 — 2022 (45 років)
Загинув 30 травня 2022 року, виконуючи бойове завдання на Донбасі.

Рада Лицарів Колумба

# 17651, м. Львів

Вступ в Орден

24 липня, 2020

Історія життя

Олег Воробйов народився 11 травня 1977 року у Львові де і мешкав. Навчався у Львівському фізико-математичному ліцеї, закінчив фізичний факультет ЛНУ ім.І. Франка Працював в Інституті фізики конденсованих систем імені І.Р. Юхновського, був кандидатом фізико-математичних наук. Він був науковцем, людиною глибокого мислення і великої внутрішньої дисципліни. Олег також навчався на програмі MSc in Technology Management Бізнес-школи УКУ.

Разом із дружиною Ольгою вони створили інтернет-магазин китайського чаю і посуду. Він був одним із перших в Україні, хто почав говорити про чай так, як про вино, з увагою до місця вирощування, сорту, висоти плантації, року збору та тонких смакових відтінків. У цій справі, як і в інших, проявлялися його глибина і уважність до деталей, він нічого не робив поверхово.

Брав участь в АТО у перших хвилях мобілізації. Коли повернувся з війни, разом з дружиною заснував проєкт психологічної підтримки для родин ветеранів АТО «Щасливі разом» – ініціативу про підтримку подружжя та близькості в час випробувань. Перебуваючи на фронті, Олег гостро бачив, наскільки для воїнів життєво важливо зберігати зв’язок із коханими, і як непросто це робити під час війни. Проєкт став відповіддю на цю потребу - простором для розмов, навчання і відновлення стосунків.

Олег також був талановитим музикантом: грав на гітарі, співав, займався імпровізаційною музикою, гурт мав назву «Рясні дрова consort». Олег був активним учасником спільноти Лицарів Колумба та Руху християнських сімей.

Із початком повномасштабного вторгнення старший лейтенант Воробйов у складі 24-ої окремої механізованої бригади імені короля Данила знову вирушив захищати Україну.

«Більшість з вас знає – я зараз на сході і тут дуже складно. Поки я тут, мені довелося пережити три обстріли, що, звісно, зовсім небагато. Для багатьох військових це – щоденна статистика. Основне, чим я хочу поділитися – тут справді важко. І під «важко» мається на увазі не лише події, а спектр екстремальних негативних емоцій – страх, біль, сум, зневіра, безнадія тощо. Це ті емоції, в яких треба жити. Тому коли я читаю у ваших привітаннях «ти - наш герой», в мене виникає стійке заперечення. Я не відчуваю себе героєм, я відчуваю себе слабкою людиною… Думаю, ми проживаємо всі ці страждання і біль, щоб навчитися більшій емпатії, співчуттю і любові до ближніх, і стати ближче до Бога», – написав Олег на своїй сторінці 12 травня.

Загинув 30 травня 2022 року, виконуючи бойове завдання на Донбасі. На честь Олега Воробйова в Українському католицькому університеті відкрили стипендіальний фонд. Поховали захисника на Личаківському цвинтарі у Львові. В Олега залишилися дружина, син та донька.

Oleh Vorobiov

1977 — 2022 (45 years)
He was killed in action on May 30, 2022, while carrying out a combat mission in the Donbas region.

Knight of Columbus Council

# 17651, Lviv

Joined the Order

July 24, 2020

Life story

Oleh Vorobyov was born on May 11, 1977, in Lviv, where he lived his entire life. He studied at the Lviv Physics and Mathematics Lyceum and graduated from the Faculty of Physics at the Ivan Franko National University of Lviv. He worked at the Institute for Condensed Matter Physics, and held a Ph.D. in Physics and Mathematics. He was a scientist, a man of deep thought, and possessed great inner discipline. Oleh also studied in the MSc in Technology Management program at the UCU Business School.

Together with his wife Olha, they created an online store for Chinese tea and teaware. He was one of the first in Ukraine to speak about tea the way one speaks about wine, paying attention to the region, variety, plantation altitude, harvest year, and subtle flavor notes. In this endeavor, as in all others, his depth and attention to detail shone through; he never did anything superficially.

He participated in the Anti-Terrorist Operation (ATO) during the first waves of mobilization. When he returned from the war, he and his wife founded the psychological support project for families of ATO veterans called "Happy Together"—an initiative focused on supporting couples and intimacy during times of hardship. While on the front lines, Oleh clearly saw how vital it was for defenders to maintain a connection with their loved ones, and how difficult it is to do so during wartime. The project became a response to this need—a space for conversation, learning, and rebuilding relationships.

Oleh was also a talented musician: he played guitar, sang, and engaged in improvisational music with his band, "Riasni Drova Consort." Oleh was an active participant in the Knights of Columbus community and the Christian Family Movement.

With the onset of the full-scale invasion, Senior Lieutenant Vorobyov, as part of the 24th Separate Mechanized Brigade named after King Danylo, once again set out to defend Ukraine.

"Most of you know I am currently in the East, and it is very difficult here. While here, I have had to live through three shellings, which, of course, is not much at all. For many defenders, this is a daily statistic. The main thing I want to share is that it is truly hard here. And by 'hard,' I don't just mean the events, but the spectrum of extreme negative emotions—fear, pain, sorrow, despair, hopelessness, etc. These are the emotions you have to live in. That is why when I read 'you are our hero' in your greetings, I feel a strong sense of denial. I don't feel like a hero; I feel like a weak human being... I think we are living through all this suffering and pain to learn greater empathy, compassion, and love for our neighbors, and to become closer to God," Oleh wrote on his page on May 12.

He was killed on May 30, 2022, while performing a combat mission in the Donbas. In honor of Oleh Vorobyov, a scholarship fund was established at the Ukrainian Catholic University. The defender was laid to rest at the Lychakiv Cemetery in Lviv. Oleh is survived by his wife, son, and daughter.

4 травня, 2022
"Нехай і війна настане проти мене, навіть тоді буду я уповати."Псалом 27 (26):3
May 4, 2022
"Though war rise up against me, yet I will be confident."Psalm 27 (26):3
Петро Попович

Петро Попович

1966 — 2022 (55 років)
Помер у військовому госпіталі м. Дніпро від поранень, отриманих 24 квітня 2022 року під час виконання бойового завдання в населеному пункті Черкаське Донецької області.

Рада Лицарів Колумба

# 17905, м.Коломия

Вступ в Орден

2 січня, 2022

Історія життя

Петро Попович народився 9 червня 1966 року в селі Торговиця на Івано-Франківщині. Після школи він обрав фахову освіту - навчався у Коломийському професійно-технічному училищі №14. Його трудовий шлях був пов’язаний зі заводом “Коломиясільмаш”, де він працював багато років.

У житті Петра важливе місце займала віра. Він був практикуючим християнином і керувався принципами, які вважав фундаментальними: чесністю, братерством, єдністю та відповідальністю за свою країну. 2 лютого 2022 року Петро Попович приєднався до Католицького Ордену “Лицарі Колумба”. Його членство в Ордені стало логічним продовженням його прагнення служити Богу та ближньому.

Коли почалося повномасштабне вторгнення росії в Україну, Петро обрав шлях захисника. Як доброволець, він вступив до лав територіальної оборони Коломиї, а згодом боронив країну у складі 102-ї окремої територіальної бригади імені полковника Дмитра Вітовського.

24 квітня 2022 року під час виконання бойового завдання в населеному пункті Черкаське Слов’янського району Донецької області Петро зазнав складних поранень. 4 травня його життя трагічно обірвалось у військовому госпіталі міста Дніпро. Героя поховали на Алеї Слави в Коломиї. За незламну мужність та самовіддане служіння громаді Петру Поповичу було присвоєно звання “Почесний громадянин міста Коломия”.

Petro Popovych

1966 — 2022 (55 years)
He died at a military hospital in Dnipro from wounds sustained in combat on April 24, 2022, in the town of Cherkaske, Donetsk region

Knight of Columbus Council

# 17905, Kolomyia

Joined the Order

January 2, 2022

Life story

Petro Popovych was born on June 9, 1966, in the village of Torhovytsia, Ivano-Frankivsk region. After high school, he pursued vocational education, studying at Kolomyia Vocational School No. 14. His professional career was defined by his many years of dedicated work at the "Kolomyiasilmash" plant.

Faith held a central place in Petro’s life. As a practicing Christian, he lived by principles he considered fundamental: honesty, brotherhood, unity, and a deep sense of responsibility for his country.On February 2, 2022, Petro Popovych joined the "Knights of Columbus," a Catholic fraternal order. His membership was a natural extension of his lifelong commitment to serving God and his neighbor.

When the full-scale Russian invasion of Ukraine began, Petro chose the path of a protector. He enlisted as a volunteer in the Kolomyia Territorial Defense and later defended the nation as part of the 102nd Separate Territorial Defense Brigade, named after Colonel Dmytro Vitovskyi.

On April 24, 2022, while performing a combat mission in the settlement of Cherkaske, Slovyansk district, Donetsk region, Petro sustained severe injuries. On May 4, his life tragically came to an end at a military hospital in Dnipro. The Hero was laid to rest at the Alley of Glory in Kolomyia. For his unwavering courage and selfless service to the community, Petro Popovych was posthumously awarded the title of "Honorary Citizen of the City of Kolomyia."

19 березня, 2025
"Дорога в очах Господа смерть богобійних Його!"Псалом 116 (115):15
March 19, 2025
"Precious in the sight of the Lord is the death of his faithful ones."Psalm 116 (115):15
Олександр Пращук

Олександр Пращук

1973 — 2025 (51 рік)
Загинув під час виконання бойового завдання 19 березня 2025 року біля села Мала Токмачка у Запорізькій області.

Рада Лицарів Колумба

# 16580, м. Гнівань

Вступ в Орден

23 жовтня, 2016

Історія життя

Олександр народився 13 квітня 1973 року і був людиною виняткової чесності та доброти. Уродженець Гнівані на Вінниччині, він присвятив життя праці та турботі про близьких. Слюсар-ремонтник за фахом, Олександр мав талант до ремонту техніки, але найбільше він любив допомагати людям.

Для Олександра віра в Бога була дієвою. У парафіяльній спільноті разом із Лицарями Колумба він завжди відгукувався на будь-яку потребу. Від початку повномасштабного вторгнення Олександра постійно супроводжувало хвилювання про потребу у захисті країни, інших людях, які ризикують своїм життям та думка:

“А можливо, я міг би там бути корисним, чимось допомогти?”.

У листопаді 2023 року став на захист країни в лавах ЗСУ, засвідчивши свою відповідальність за долю Батьківщини

19 березня 2025 року Олександр загинув під час бойового завдання біля села Мала Токмачка на Запоріжжі. За проявлену відвагу він був нагороджений орденом “За мужність” ІІІ ступеня (посмертно).

У нього залишилась любляча родина - дружина, син, донька та онук - і пам’ять про справжнього патріота, чия щирість та готовність допомогти були безмежними. Він був і залишається взірцем лицарського духу - у вірі, у праці та у захисті Батьківщини.

Oleksandr Prashchuk

1973 — 2025 (51 years)
He was killed in action on March 19, 2025, near the village of Mala Tokmachka in the Zaporizhzhia region.

Knight of Columbus Council

# 16580, Hnivan

Joined the Order

October 23, 2016

Life story

Oleksandr was born on April 13, 1973, and was a man of exceptional honesty and kindness. A native of Hnivan in the Vinnytsia region, he dedicated his life to hard work and caring for his loved ones. A maintenance mechanic by trade, Oleksandr had a talent for repairing equipment, but what he loved most was helping people.

For Oleksandr, his faith in God was an active one. In his parish community, alongside the Knights of Columbus, he was always ready to respond to any need. From the beginning of the full-scale invasion, Oleksandr was constantly troubled by the need to protect the country, worrying about those risking their lives, and wondering:

"Maybe I could be useful there, maybe I could help somehow?"

In November 2023, he stepped up to defend his country in the ranks of the Armed Forces of Ukraine, demonstrating his deep sense of responsibility for the fate of his homeland.

On March 19, 2025, Oleksandr was killed during a combat mission near the village of Mala Tokmachka in the Zaporizhzhia region. For his remarkable bravery, he was posthumously awarded the Order "For Courage," 3rd Class.

He is survived by his loving family—his wife, son, daughter, and grandson. He leaves behind the memory of a true patriot whose sincerity and readiness to help knew no bounds. He was and remains a true model of the chivalric spirit—in faith, in work, and in the defense of his homeland.

8 січня, 2023
"Ніхто більшої любови не має над ту, як хто свою душу поклав би за друзів своїх."Йоан 15:13
January 8, 2023
"No one has greater love than this, to lay down one’s life for one’s friends. "John 15:13
Денис Тарасов

Денис Тарасов

1979 — 2023 (43 роки)
Загинув 8 січня 2023 року від поранень, отриманих внаслідок атаки дронів під час виконання бойового завдання біля н.п. Новопіль на Донеччині.

Рада Лицарів Колумба

# 16460, м. Запоріжжя

Вступ в Орден

11 травня, 2016

Історія життя

Денис Тарасов народився 31 жовтня 1979 року і був людиною, чиє ім’я в рідному Запоріжжі стало відомим завдяки численним просвітницьким ініціативами та боротьбі за справедливість. В Запорізькому інституті МВС України отримав фах з правознавства. Блискучий юрист, адвокат та активний громадський діяч, він присвятив своє життя захисту прав людини, екології,розвитку рідного міста, боротьбі з корупцією… Він був засновником Благодійних фондів “Оберіг” ; Ініціатива "Папа для України” директором Бізнес-центру та членом і координатором численних громадських ініціатив та проєктів. Впроваджував у Запорізькій області такі проекти як «Доступ до правосуддя», «Обізнаність суспільства про судову систему», «Кожен голос важливий», «Правова просвіта та юридичний захист внутрішньо переміщених осіб» тощо.

Був ідейним натхненником і співавтором одного з законопроєктів (№ 8009) який надає право на звільнення з військової служби, якщо їхні близькі родичі загинули або пропали безвісти на війні.

Як активний парафіянин Санктуарія Бога Отця Милосердного в Запоріжжі та член Ордену Лицарів Колумба , він втілював християнські цінності (зокрема у фонді “Папа для України”) захищав права вразливих груп населення та боровся проти корупції. Його знали як людину, що завжди прийде на допомогу в будь-якій ситуації.

З перших днів повномасштабного вторгнення, а саме 25 лютого 2022 року, Денис Тарасов добровольцем пішов боронити Батьківщину.

Денис на першому місці мав Бога та дуже любив свою сім’ю - дружину Катерину, доньку Варвару та сина Климентія. Під час своєї останньої відпустки у грудні 2022 року він щодня відвідував храм, приймаючи Св. Причастя і зміцнюючись у вірі перед поверненням на передову.

Молодший сержант 110-ї бригади ТрО Денис Тарасов загинув 8 січня 2023 року під час атаки ворожих дронів поблизу населеного пункту Новопіль на Донеччині. Він віддав життя, захищаючи рідний край, за який боровся все життя - спочатку в судах та на громадських засадах, а потім зі зброєю в руках.

Денис Тарасов залишився в пам’яті як добрий, чесний і люблячий батько та чоловік, як взірець активної громадянської позиції та справжній Лицар, який до останнього вірив у справедливість і виборював її для кожного з нас.

Denys Tarasov

1979 — 2023 (43 уears)
He was killed in action on January 8, 2023, near the village of Novopil, Donetsk region, sustaining fatal injuries from a drone strike while carrying out a combat mission.

Knight of Columbus Council

# 16460, Zaporizhzhia

Joined the Order

May 11, 2016

Life story

Denys Tarasov was born on October 31, 1979, and was a man whose name became well-known in his native Zaporizhzhia thanks to his numerous educational initiatives and his fight for justice. He earned a degree in law from the Zaporizhzhia Institute of the Ministry of Internal Affairs of Ukraine. A brilliant lawyer, attorney, and active community leader, he dedicated his life to protecting human rights, the environment, the development of his hometown, and the fight against corruption. He was the founder of the "Oberih" and "Pope for Ukraine Initiative" charitable foundations, the director of a business center, and a member and coordinator of numerous civic initiatives and projects. He implemented projects in the Zaporizhzhia region such as "Access to Justice," "Public Awareness of the Judicial System," "Every Vote Matters," and "Legal Education and Protection for Internally Displaced Persons," among others.

He was the visionary and co-author of a draft law (No. 8009) that grants the right to discharge from military service if close relatives have died or gone missing in action during the war.

As an active parishioner of the Sanctuary of God the Merciful Father in Zaporizhzhia and a member of the Knights of Columbus, he embodied Christian values (particularly through the "Pope for Ukraine" foundation), defended the rights of vulnerable groups, and fought against corruption. He was known as someone who would always come to the rescue in any situation.

From the very first days of the full-scale invasion, specifically on February 25, 2022, Denys Tarasov volunteered to defend his homeland.

Denys put God first and deeply loved his family—his wife Kateryna, daughter Varvara, and son Klymentii. During his last leave in December 2022, he visited the church every day, receiving Holy Communion and strengthening his faith before returning to the front lines.

Junior Sergeant of the 110th Territorial Defense Brigade Denys Tarasov was killed on January 8, 2023, during an enemy drone attack near the settlement of Novopil in the Donetsk region. He gave his life defending his native land, which he had fought for his entire life—first in the courts and through civic engagement, and later with weapons in hand.

Denys Tarasov is remembered as a kind, honest, and loving father and husband, a model of active citizenship, and a true Knight who believed in justice until the very end and fought for it for all of us.

18 березня, 2023
"«Я - воскресіння і життя. Хто в мене вірує, той навіть і вмерши - житиме!"Йоан 11:25
March 18, 2023
"I am the resurrection and the life. Those who believe in me, even though they die, will live."John 11:25
Михайло Шпікула

Михайло Шпікула

1984 — 2023 (38 років)
Загинув від танкового обстрілу на Луганщині 18 березня 2023 року, де виконував бойове завдання

Рада Лицарів Колумба

# 16252, м. Мелітополь

Вступ в Орден

3 квітня, 2021

Історія життя

Михайло Шпікула народився 30 серпня 1984 року в селі Покропивна Тернопільської області і був людиною, чиє життя трималося на двох стовпах: невтомній праці та глибокій молитві. Професійний екскаваторник, якого клієнти чекали тижнями за його майстерність, він мав “золоті руки” - від витесаних у дитинстві дерев’яних мечів до вишуканих меблів.

Його духовний шлях був невід’ємним від щоденного життя. Його ранок починався о 5:00 з роздумів над Божим Словом та Вервиці.

У вересні 2020 Михайло пішов на місійний рік в Мелітополі, де опікувався бездомними та допомагав будувати реколекційний дім, того ж року він приєднався до Лицарів Колумба. Михайло був душею своєї великої родини. Він запровадив традицію спільних вечерь та щоденних обіймів, які вважав безцінним даром. У перший рік повномасштабної війни, він сказав мамі:

“Я йду, бо відчуваю у серці, що Бог мене кличе”.

Служачи у 81-й десантно-штурмовій бригаді, Михайло до останнього залишався воїном світла та свідчив про різні чуда під час служби і довіру до Бога Одного ранку в телефонній розмові на слова мами про погані передчуття відповів, що “ якщо татко небесний захоче мене забрати, то я вже готовий” В той же день, 18 березня 2023 року, загинув під час танкового обстрілу на Донеччині і залишився в пам’яті як мужній захисник, надзвичайно добрий брат і вірний син Бога, який своїм життям показав приклад справжньої любові до ближнього. Посмертно був нагороджений орденом за мужність 3 ступеня

Mykhailo Shpikula

1984 — 2023 (38 years)
He was killed in action by enemy tank fire on March 18, 2023 while carrying out a combat mission in the Luhansk region..

Knight of Columbus Council

# 16252, Melitopol

Joined the Order

April 3, 2021

Life story

Mykhailo Shpikula was born on August 30, 1984, in the village of Pokropyvna in the Ternopil region. He was a man whose life rested on two pillars: tireless work and deep prayer. A professional excavator operator whose clients would wait weeks just for his expertise, he had "golden hands"—crafting everything from wooden swords in his childhood to exquisite furniture as an adult.

His spiritual journey was inseparable from his daily life. His mornings began at 5:00 AM with reflection on the Word of God and praying the Rosary.

In September 2020, Mykhailo dedicated a mission year to Melitopol, where he cared for the homeless and helped build a retreat house; that same year, he joined the Knights of Columbus. Mykhailo was the heart and soul of his large family. He established a tradition of shared dinners and daily hugs, which he considered a priceless gift. During the first year of the full-scale war, he told his mother:

"I am going because I feel in my heart that God is calling me."

Serving in the 81st Airmobile Brigade, Mykhailo remained a warrior of light until the very end, witnessing various miracles during his service and placing his complete trust in God. One morning, during a phone call where his mother expressed having a bad premonition, he replied, "If the Heavenly Father wants to take me, I am ready." That same day, March 18, 2023, he was killed during a tank bombardment in the Donetsk region. He remains in our memory as a courageous defender, an exceptionally kind brother, and a faithful son of God who demonstrated true love for his neighbor through his life.Posthumously awarded the Order for Courage, 3rd Class

Якщо ви хочете поділитись спогадами про загиблого, напишіть лист на ukraine.kofc@gmail.com
If you want to share memories about the fallen, please write to ukraine.kofc@gmail.com