Посеред зростаючого розділення та недовіри, справжній патріотизм зміцнює громадянську дружбу, утверджує гідність кожної особи та просуває спільне благо

Автор: Найвищий Капелан Вільям Е. Лорі

Найвищий Капелан Архиєпископ Вільям Е. Лорі

Наступного місяця Сполучені Штати святкуватимуть 250-ту річницю Декларації Незалежності. Для багатьох це буде моментом патріотичного запалу. Для кожного це має бути моментом благодаті та відповідальності.

Як Лицарі Колумба, ми – патріоти. Ми любимо землю де народились, і багато наших братів-Лицарів віддали свої життя на захист своїх країн. Патріотизм вплетений у тканину нашого Ордену. Дійсно, наш Четвертий Ступінь відомий як «Патріотичний ступінь».

Проте наш патріотизм не є сліпим. Святкуючи цю 250-ту річницю, ми дякуємо Богові за те, що є благородним в Америці, водночас не забуваючи про те, що є болючим і недосконалим. Декларація Незалежності проголосила, що всі створені рівними і наділені нашим Творцем невідчужуваними правами. Через два з половиною століття ми часто боремося, щоб відповідати цьому ідеалу. Багато хто був позбавлений цих прав протягом поколінь – і дехто залишається позбавленим досі.

Будьмо будівничими єдності в ширшій культурі, визнаючи законне розмаїття там, де воно існує, і поважаючи людяність тих, із ким ми не згодні.

Можливо, найбільш болючими є наші глибокі розбіжності. Наша політична культура поранена. Суспільний дискурс є більш їдким, ніж будь-коли, і загроза політичного насильства висить у повітрі. Довіра до наших інституцій та лідерів перебуває на рекордно низькому рівні. Часто політика більше нагадує театр, ніж належне врядування, більше стосується утримання влади, ніж захисту людської гідності, і більше спрямована на здобуття партійних перемог, ніж на забезпечення спільного блага.

НЯк результат, наша єдність як нації перебуває під загрозою. Ми втратили здатність обговорювати наші розбіжності цивілізовано та нашу здатність до громадянської дружби. Від кожного очікують, що він прийме ту чи іншу сторону, ідентифікуючи себе як демократа або республіканця перед тим, як ідентифікувати себе як американця або, дійсно, як католика. Ми втратили здатність слухати, співпереживати, йти разом як «одна нація під Богом».

Патріотизм не є байдужим до недоліків нації. Але патріоти також не задовольняються лише скаргами на те, що не так. Справжній патріотизм спонукає нас допомагати нашій країні стати найкращою версією самої себе – робити справи кращими, ремонтувати зламану систему та зруйновану мережу стосунків, починаючи з сім’ї, і відновлювати наші найвищі ідеали, особливо гідність людської особи на кожному етапі життя, від зачаття до природної смерті. Що ж тоді ми можемо зробити?

Як патріотичні Лицарі Колумба, давайте робити те, що ми повинні робити завжди: втілювати в життя принципи нашого Ордену – благодійність, єдність та братерство.

Благодійність має багато форм: годування голодних, захист вдови, сироти та вигнанця. Воно також включає в себе слухання інших, розпізнавання того, що є добрим, і прагнення йти разом. Це не означає відмову від істини; це означає, що істина і милосердя йдуть разом. Це також означає вихід із нашої зони комфорту та зустріч із тими, з ким ми не згодні, не як з опонентами, а як з особами, створеними за образом Божим.

Братерство і дружба йдуть рука об руку. Оскільки ми поділяємо спільну людську природу, ми маємо допомагати тим, хто цього потребує. Ми також прагнемо культури взаємності, в якій ми і віддаємо, і отримуємо, підтримуючи один одного в нашому житті як віруючих і громадян.

У постаті блаженного Майкла Маꥳвні ми зустрічаємо священника, який знав, що слідування за Христом є невіддільним від розбудови спільнот, де захищають людську гідність і підтримують надію. Він нагадує нам, що любов до країни та любов до ближнього не є суперниками, а супутниками, вкоріненими в Євангелії.

Посилання на оригінал: Healing a Divided Nation
Переклад: Маркіян Смаль (Львів, Україна)