Свідчення мексиканських мучеників нагадує нам про покликання залишатися вірними Христові понад будь-яку земну прихильність.

Автор: Найвищий Лицар Патрік Е. Келлі

Найвищий Лицар Патрік Е. Келлі

1 серпня ми вшанували 100-ту річницю початку повстання Крістерос у Мексиці. Вбачаючи в Католицькій Церкві загрозу своїй владі, уряд президента Плутарко Еліаса Кальєса у 1926 році розгорнув масштабну кампанію переслідувань. Парафії закривали, монастирі ліквідовували, а багатьох мужніх католиків кидали до в’язниць. Священників, богопосвячених осіб і мирян страчували; серед них було чимало братів-Лицарів, зокрема дев’ятеро канонізованих або беатифікованих.

У ту кризову мить мексиканські католики, включно з Лицарями Колумба, постали перед вибором між відданістю до держави та відданістю Христові і Його Церкві. Їхній вибір пролунав у незламному заклику: ¡Viva Cristo Rey y Santa María de Guadalupe! — «Хай живе Христос Цар і Пресвята Діва Марія Гваделупська!»

Сьогодні більшість із нас не стикається з настільки драматичним конфліктом щодо вибору своєї відданості, лояльності. Ба більше, саме поняття відданості часто знецінюють або відкидають.

Відданість зв’язує нас із людьми, спільнотами та інституціями, які мають найбільше значення. Це непохитна рішучість захищати ці зв’язки та жертвувати заради них.

Ми живемо в епоху індивідуалізму, що опирається будь-яким зобов’язанням перед людьми та інституціями щоразу, коли вони обмежують особисту свободу чи загрожують нашій популярності. Особиста автономія панує над усім, а відданість нерідко вважають старомодним пережитком наївніших часів. Але для нас, Лицарів, усе має бути інакше. Вірність – особливо щодо Христа і Його Церкви на землі – повинна бути нашою визначальною чеснотою. Солідарність із нашими єпископами та священниками – це більше ніж гасло. Це реальність, якою ми прагнемо жити в думках, словах і вчинках.

Відданість зв’язує нас із людьми, спільнотами та інституціями, які мають найбільше значення. Це непохитна рішучість захищати ці зв’язки та жертвувати заради них. Ми зберігаємо відданість тим, до кого маємо глибоку прив’язаність: нашим родинам, друзям, Батьківщині й організаціям, до яких належимо і якими дорожимо.

Проте справжня відданість не є ані сліпою, ані рабською. Вона має межі, окреслені справедливістю та милосердною любовʼю. Відданість не може слугувати виправданням кривди чи гріха – як нашого власного, так і чужого. Любов вимагає бажати добра для ближнього, навіть коли в чиїхось очах це здається зрадою.

Для нас як католиків найперша відданість належить Богові. У Святому Письмі ця відданість найчастіше виражається словом «вірність». Бог прагне сопричастя з нами й зостається вірним навіть тоді, коли ми самі невірні. Як навчає святий Павло: «А коли ми невірні, зостається Він вірним, бо не може зректися Самого Себе!» (2 Тим 2:13).

Попри нашу невірність – брак належної відданості – Бог ніколи нас не полишає. Він засвідчує Свою непохитну відданість, посилаючи Свого Сина Ісуса, аби повернути нас до належного сопричастя із Собою. Ісус показує приклад тієї відданості Отцеві, яку ми маємо наслідувати.

Отримавши таїнство Хрещення, ми покликані бути відданими синами Отця і вірними синами Церкви; як Лицарі Колумба, ми також покликані бути відданими братами один одному. Відданість єднає нас як Орден, даючи змогу підтримати брата-Лицаря та його сім’ю поруч чи на іншому кінці світу.

Ця відданість також вимагає вірності Христу, нашому Царю – послуху Його заповідям і слідування за Ним усюди, куди Він веде нас як «будівничих сопричастя» та «слуг прийдешнього Царства» (Magnifica Humanitas, 16). Служачи найменшим із наших братів і сестер, ми служимо Самому Христу як Його вірні учні. Ми зберігаємо цю відданість, підтримуючи живий зв’язок із Ним через щоденну молитву, часте читання Святого Письма та регулярне приступання до Святих Таїнств.

Так ми будемо готові засвідчити нашу відданість Христу, коли прийде час випробування. Крістерос склали вирішальний іспит на відданість і зустріли його як справжні Лицарі – готові радше прийняти смерть, аніж зрадити свого Царя. Наслідуймо їхній приклад, ставлячи Бога понад усе, щоб разом із ними проголошувати:

¡Viva Cristo Rey y Santa María de Guadalupe!

Посилання на оригінал: Loyal to the King
Переклад: Маркіян Смаль (Львів, Україна)