Слово Боже не лише навчає наш розум, але й випробовує та перемінює наші серця.

Автор: Найвищий Капелан Вільям Е. Лорі

Найвищий Капелан Архиєпископ Вільям Е. Лорі

Молитовно читати Святе Письмо – дуже благодатна справа. Але як саме це робити?

Часто ми тягнемося до улюблених уривків, які надихають або втішають нас. Я нерідко повертаюся до Ісусового заклику: «Прийдіть до мене всі втомлені й обтяжені, і я облегшу вас» (Мт 11:28). Ці слова Христа ніколи не підводять: вони завжди додають мені відваги та зміцнюють, особливо коли турботи важким тягарем лягають на моє серце. Гадаю, у більшості з нас є кілька таких особливих рядків у Письмі, до яких ми звертаємося передусім у часи випробувань.

Іноді ми відкриваємо Святе Письмо, щоб оживити нашу молитву. Виділивши час для тихої бесіди з Богом, нам часом важко зосередити думки й сердечні пориви: на думку спадає все що завгодно, крім Господа та Його любові. Роздуми над кількома рядками Письма можуть упорядкувати наші думки й почуття та спрямувати їх у русло відвертої розмови з Богом.

В інших випадках ми прагнемо глибше вивчати Святе Письмо. Натрапивши на уривок, складний для розуміння, ми заглядаємо у виноски та біблійні коментарі. Це, своєю чергою, може спонукати нас долучитися до біблійної спільноти. Лицарі Колумба пропонують чудову формаційну програму вивчення Письма «Чоловіки Слова» (Men of the Word), яка використовується в межах ініціативи Cor та в інших біблійних колах, допомагаючи братам глибше зрозуміти й полюбити Слово Боже. Багато біблійних молитовних груп діє також і для жінок.

Притчі Ісуса “читають” що є у нашому серці. Євангелист Йоан зазначає, що Ісус «потреби не мав, щоб хтось йому свідчив про людину, відав бо сам, що міститься в людині» (Йо 2:24–25).

Усіма цими способами ми читаємо й пізнаємо Святе Письмо. Але чи не правда й те, що саме Письмо читає нас? Як часто біблійні тексти проливають світло на наші справжні почуття, думки чи вчинки, спонукаючи критично зазирнути в себе та розкаятися у звичних гріховних схильностях! Святе Письмо подібне до дзеркала, в якому ми бачимо себе такими, якими є насправді, а не тими, чий бездоганний образ ми транслюємо іншим – чи то в мережі, чи при особистих зустрічах. Письмо відкриває нас нам самим.

Погляньмо на 51-й [50-й] псалом. Це покаянний псалом, у якому цар Давид кається у своєму перелюбі та підступній зраді, якою намагався його покрити. Давид визнає свій гріх перед всезнаючим Богом. Він благає про прощення. Він просить у Господа «серце чисте» і «духа правого» відновити в його нутрі. Хіба ми не впізнаємо себе в його покаянному воланні? Цей псалом – наче прожектор: його промінь падає не лише на ті провини, які ми охоче визнаємо, але й на ті, які прагнемо заперечити, забути чи сховати від інших. Коли ми дозволяємо цьому псалму «прочитати» наше серце, ми отримуємо благодатну свободу визнати власну провину, висповідати гріхи та подякувати Богові за Його милосердя. Як же корисно молитися цим псалмом перед сповіддю або під час вечірнього іспиту сумління.

Інші псалми так само «читають» різні виміри нашого людського досвіду: розгубленість і спокусу зневіри, коли бачимо, як нечесні люди досягають успіху (див. Пс 73 [72]); приголомшення та біль від зради близького друга (див. Пс 55 [54]); відчуття богопокинутості й темряви в часи скорботи (див. Пс 22 [21]); або ж тріумфальну хвалу та вдячність, що переповнюють душу (див. Пс 34 [33]). Так, ми читаємо Псалми, але й Псалми читають нас.

Притчі Ісуса “читають” що є у нашому серці. Євангелист Йоан зазначає, що Ісус «потреби не мав, щоб хтось йому свідчив про людину, відав бо сам, що міститься в людині» (Йо 2:24–25). Ми бачимо власні риси в марнотратному синові та в ображеному старшому братові; у боржникові, який вимолив у пана прощення незліченного боргу, а вийшовши, почав душити товариша, що заборгував йому мізерні гроші; або в купцеві, який шукає коштовних перлин і продає все своє майно заради однієї, що не має ціни. Ісусові притчі виявляють нашу власну потребу прощати й бути прощеними, нашу спрагу за Божою любов’ю та багато іншого.

Нас не повинно дивувати, що Святе Письмо здатне «читати» наші серця. Адже в кожному його уривку відлунює живий голос Христа. Тому щоразу, відкриваючи Боже Слово, молімося разом із псалмоспівцем: «Вивідай мене, о Боже, і спізнай моє серце, випробуй мене й спізнай мої задуми!» (Пс 139 [138]:23).

Посилання на оригінал: We Read Scripture. Does It Read Us?
Переклад: Маркіян Смаль (Львів, Україна)