Скільки ви знаєте молитов текст яких був даний нам самою Богородицею? Молитва О, мій Ісусе, котру ми відмовляємо після кожного десятка вервиці, є саме такою молитвою надприродного походження. Ось як це відбулося...

13 травня 1917 року Пречиста Діва Марія з’явилася трьом сільським дітям у Фатімі (Португалія). Згодом Богородиця з’явилася ще пять разів, 13 числа кожного наступного місяця. Останнє об’явлення, яке закінчилося “Чудом Сонця”, відбулося 13 жовтня 1917 року.

Під час цих об’явлень Діва Марія представилася Матірю Божою Вервиці (порт.: Nossa Senhora do Rosário) і наполягала щоб діти кожного дня відмовляли вервицю за мир в світі та навернення грішників.

Під час третього об’явлення, 13 червня 1917 року, Діва Марія навчила дітей нову молитву пояснивши що її слід відмовляти після кожного десята вервиці, після Слава Отцю…

О, мій Ісусе, прости нас, захорони нас від пекельного вогню; провадь усі душі до Неба, особливо ті, що найбільше потребують.

Ó meu Jesus, perdoai-nos, livrai-nos do fogo do inferno; levai as alminhas todas para o Céu, principalmente aquelas que mais precisarem.

Загалом діти отримали п’ять молитов під час обявлень у Фатімі. Перших двох їх навчив Ангел Миру, а інші три сама Діва Марія.

Вселенська Церква офіційно визнала марійські об’явленнія у Фатімі гідними віри 13 жовтня 1930 року.
Усі християни зобов’язані вірити в публічне об’явлення, на відміну від приватного, або особистого об’явлення, в яке зобов’язана вірити тільки та людина, якій воно було дане. Другий Ватиканський Собор навчає, що публічне об’явлення втіленого Слова в особі Ісуса Христа є звершеним, і воно закінчилося зі смертю останнього апостола, але приватні об’явлення продовжуються (Ватикан ІІ, Dei Verbum 4).

Ось як це роз’яснює Катехизм Католицької Церкви: “Упродовж віків були так звані «приватні» об’явлення, деякі з яких були визнані Церквою. Але вони не належать до спадщини віри, їхня остаточна роль – не «покращити» і не «доповнити» остаточне Об’явлення Христа, а допомогти, щоб воно повніше уводилось в життя в певну історичну епоху. Під керівництвом Учительського Служіння Церкви смисл віруючих уміє розрізнити і прийняти те, що в цих об’явленнях є справжнім закликом Христа або святих Його, зверненим до Церкви. Християнська віра не може прийняти «об’явлень», які претендують перевищити або виправити Об’явлення, завершення якого – Христос.” (ККЦ 67).

Тут на закінчення вартує згадати слова Святого Апостола Павла: “Духа не гасіте, пророцтва не легковажте, усе перевіряйте; тримайте те, що добре” (1Сол. 5:19-21).