Світло Воплоченого Слова розганяє темряву і наповнює наші серця дивом, радістю і надією.

Автор: Найвищий Капелан Вільям Е. Лорі

Найвищий Капелан Архиєпископ Вільям Е. Лорі

Літургія Різдва повертає нас до тієї осяйної ночі в Вифлеємі, коли народився Христос. За всіма свідченнями, ніч була особливо темною, а погода – особливо холодною, коли Марія і Йосип прихистилися в печері, бо в заїзді для них не було місця. Саме там Марія народила Ісуса, воплоченого Сина Божого, Слово, що стало тілом.

Його народження викликало велику радість. Ангели зійшли з небес, сповіщаючи радісну новину: “Слава на висотах Богу й на землі мир людям його вподобання.” (Лк 2, 14). Бідна печера таїла найбільший скарб. Тишу прорізав спів ангелів, а темряву ночі осяяло світло.

Першими, хто став свідком цього прояву Божої слави і почув радісну звістку, були пастухи, які вночі пасли свої стада. Писання говорить нам: «Були ж у тій стороні пастухи, що перебували в чистім полі та вночі стояли на сторожі коло своїх отар. Аж ось ангел Господній їм з’явився і слава Господня їх осіяла й великий страх огорнув їх. Ангел же сказав їм: “Не бійтесь, бо я звіщаю вам велику радість, що буде радістю всього народу: Сьогодні народився вам у місті Давидовім Спаситель, він же Христос Господь» (Лк 2:8-11).

Як і пастухи, ми можемо бути наповнені Святим Духом святим страхом – здивуванням і подивом перед величчю і славою нашого Бога та Його єдинородного Сина. Такий страх схожий на любов. Це здивування глибиною Божої турботи про нас. Це здивування тим, що Бог пішов на такі великі жертви, щоб нас спасти. Це захоплення з Псалмів: «що той чоловік, що згадуєш про нього, або людська істота, що про неї дбаєш» (Пс. 8:5). Святий страх наповнює нас радісною хвалою і подякою Богові, який є любов’ю.

Але є й інший вид страху – страх, який затьмарює нашу надію або межує з відчаєм. Він може бути викликаний хворобою, фінансовими труднощами, втратою близьких або наростаючими проблемами на роботі. Ми також можемо перейматися страхами навколишнього світу – світу, який часто перебуває на межі конфлікту або краху. Папа Франциск розмірковував про цю реальність у своїй промові 2016 року: «Світ переживає великий страх – і поширює його. Часто він робить це ключем до тлумачення історії і нерідко використовує його як стратегію для побудови світу, заснованого на стінах і окопах. Ми теж можемо зрозуміти причини страху, але не можемо прийняти його». Святий Отець додав: «Страх живе в темряві минулого, але він має слабкість: він тимчасовий. Майбутнє належить світлу! Майбутнє належить Христу!»

Як і пастухи, ми можемо бути наповнені Святим Духом святим страхом – здивуванням і подивом перед величчю і славою нашого Бога та Його єдинородного Сина.

Ювілейний Рік Надії, започаткований Папою Франциском і продовжений Папою Левом XIV, досягає свого апогею, коли ми просуваємося через Адвент до сяючого світла Різдва. Це священний момент, щоб зібрати наші страхи і тривоги – включаючи ті, що поглинуті світом – і довірити їх Господу Історії, Спасителю Світу. Саме Він відправляє наші страхи в минуле. Саме цей Спаситель є нашим майбутнім.

Наш засновник, блаженний Майкл Маꥳвні, стояв серед свого народу як свідок надії. Посеред їхніх цілком реальних страхів і тривог він допомагав їм зосередити свій погляд на Христі. Своїм жертовним служінням і близькістю до людей своєї парафії він привів їх до Христа, в якому покладав всю свою надію.

Христос народився для нас. Бог з нами. Нехай народження Христа, світла світу, принесе надію серед наших страхів, мир серед наших суперечок і світло серед нашої темряви. Христові, справді, належить майбутнє – майбутнє, сповнене надії, – “надія ж не засоромить” (Рим. 5:5).

Посилання на оригінал: Beyond Fear
Переклад: Маркіян Смаль (Львів, Україна)