15 серпня 2021 року під час 67-ї Успенської прощі в Слоутсбурзі, штат Нью-Йорк, митрополит Борис Ґудзяк від імені Отця і Глави УГКЦ та членів Синоду Єпископів УГКЦ вручив колишньому Найвищому Лицареві Карлові Андерсонові, який в 2000-2021 рр. очолював Лицарів Колумба у всьому світі, найвищу нагороду Української Греко-Католицької Церкви – орден «Митрополита Андрея Шептицького».

Карл Андерсон став сьомою особою, що отримала нагороду, засновану у вересні 2018 року.

Цією відзнакою УГКЦ нагороджує фізичних осіб, громадські чи церковні інституції, представників Церков і релігійних спільнот, а також світських осіб, зокрема громадських діячів, які своєю працею втілюють у життя принципи й засади, якими жив і служив Церкві та народові праведний митрополит Андрей Шептицький. Першим кавалером ордена став архиєпископ Відня кардинал Крістоф Шенборн у листопаді 2019 року.

У грамоті, яку зачитав владика Павло Хомницький, єпископ Стемфордський, зазначено заслуги Найвищого Лицаря Лицарів Колумба, з огляду на які Отець і Глава УГКЦ, одержавши згоду членів Постійного Синоду Єпископів УГКЦ, прийняв рішення відзначити Карла Андерсона Орденом митрополита Андрея Шептицького: «За приклад тривалого професійного служіння Церкві та благодійну допомогу, за віддану працю плекання та захисту таких християнських цінностей, як право на життя, свободу та гідність, за щедру фінансову й моральну підтримку у якості Найвищого Лицаря Лицарів Колумба з 2000 по 2021 рік, за численні соціальні та благодійні проєкти нашої Церкви в Україні, за неоціненний внесок у заснування та розвиток Лицарів в Україні, а також за підтримку різних проєктів в Україні та видатний приклад християнського сімейного життя і свідчення віри».

«Лицарі віддають мільйони годин волонтерської праці та десятки мільйонів доларів на благодійність. Пан Андерсон проводив програму ультразвукової діагностики, що зберегла життя тисяч немовлят – матері змогли побачити своїх дітей ще в утробі та відмовилися від думки перервати вагітність. Він також активно підтримував ініціативу створення гілки Лицарів Колумба в Україні», – зазначив митрополит Борис Ґудзяк, вручаючи нагороду.

У короткому подячному слові Карл Андерсон сказав:

Важко підібрати слова, щоб висловити мою вдячність за отримання нагороди названої на честь одного із найбільш героїчних церковних діячів двадцятого століття, а насправді всіх часів – Праведного Слуги Божого Митрополита Андрея Шептицького – доброго пастиря, який провадив свої стадом і оберігав його від багатьох вовків під час першої половини двадцятого століття.
У світлі його благородного прикладу, я приймаю цю відзнаку із глибоким почуттям покори, пригадуючи слова з Євангелія від Луки: «Отак і ви, як зробите все, що звелено вам, кажіть: Ми слуги непотрібні, виконали те, що повинні були зробити.»
Передайте, будь ласка, мою велику подяку Блаженнішому Святославові та Постійному Синодові за цю честь.
Цього літа ми відзначаємо 20-у річницю історичного візиту до України Св. Івана Павла ІІ. Під час свого паломництва папа відзначив «нескорене свідчення» католиків в Україні.
Сміливе і рішуче свідчення Митрополита Шептицького багатьма способами уособлює сміливе і рішуче свідчення Української Греко-Католицької Церкви протягом більше як століття переслідувань. Це свідчення було не лише для католиків, але для усіх тих, хто страждав під гнітом жахливих тоталітарних режимів двадцятого століття.
Під час цього періоду, світ бачив Церкву, яка вірує, яка дає свідчення, яка страждає, яка переносить терпіння і продовжує жити.
Це є Церква, чия історія вдихає життя у слова Св. Павла, будучи вірним свідком того, хто «все зносить, в усе вірить, усього надіється, все перетерпить» (1 Кор. 13:7).
Двадцять років тому, св. Іван Павло ІІ говорив про «непоясниму людськими мірками родючість Греко-Католицької Церкви в Україні під час темних років переслідування».
Сьогодні ця Церква поширена по всьому світі. Вона має більше єпархій за межами України, аніж на матірній території. Під час цього чудового паломництва ми можемо себе запитати: «Яке значення всього цього в мудрості Божого Провидіння?»

Знаємо, що життя кожного християнина має особливу місію. Кожен із нас має мету життя. Кожен із нас отримав завдання послужити Господеві особливим способом, відмінним від служіння іншого, навіть, якщо ми не до кінця усвідомлюємо в чому полягає це служіння. Св. Джон Генрі Ньюман написав красномовно, пригадуючи нам, що Господь «нічого не робить намарно. Він знає свої справи». Навіть якщо Він «може забрати моїх друзів» і «вкинути мене поміж незнайомців», каже Кардинал Ньюман, Господь знає свої справи». Якщо Кардинал Ньюман має рацію щодо життя окремого християнина, наскільки більше його слова правдиві по відношенню до цілого народу? Сьогоднішня діаспора Української Греко-Католицької Церкви має своє особливе служіння, яке не було доручене нікому іншому, а можливо і не може бути передоручене нікому іншому.
Я вірю, що це служіння полягає в тому, щоб бути прикладом народу, який може пережити важкі страждання та все таки продовжувати давати свідчення Господеві. Це є те свідчення, якого потребують сьогодні християни по всьому світі, а особливо наші співгромадяни католики в Сполучених Штатах, оскільки всі ми стоїмо перед викликами все більше і більше ворожого секулярного суспільства.
Споглядаючи ці чудові краєвиди ми не можемо не пригадати слова Апостола Андрія, який, благословляючи Україну, сказав: «На цих горах засяє слава Господня.»
Ми знаємо, слава Господня сяє через життя Його вірних. І саме цієї правди має навчити світ спадщина УГКЦ.
Ще раз, щиро дякую за цю честь. Це є день, який я назавжди запам’ятаю і цінуватиму.
Нехай Праведний Митрополит Андрей Шептицький молиться за нас.

За матеріалами Департаменту інформації УГКЦ (http://news.ugcc.ua/)